Недостатня кількість контейнерів призводить до затримок у відвантаженні. А надлишок, навпаки, до зайвих витрат і заморожених коштів. Оптимальний парк тари визначається розрахунком на основі фактичного потоку та тривалості обороту.
Для визначення необхідної кількості контейнерів потрібно врахувати середній обсяг відвантаження, повний цикл повернення та резерв на пікові навантаження й втрати. Саме ці показники використовуються в практиці управління багаторазовою тарою в логістичних системах.

Від чого залежить кількість контейнерів

Кількість тари визначається фактичним потоком і тривалістю обороту.

  1. Перший показник це середня кількість контейнерів, які відвантажуються за день. Рахувати потрібно саме тару. Якщо за день виходить 200 контейнерів, це і є робоча база.
  2. Другий показник це повний цикл повернення. Контейнер їде до клієнта, використовується, повертається, проходить приймання або підготовку. Якщо цикл займає 6 днів, це означає, що одночасно в системі знаходиться шестиденний обсяг відвантаження.
  3. Третій фактор це відхилення від середнього рівня. Пікові періоди, затримки повернення, пошкодження або списання. Навіть невеликий відсоток втрат впливає на загальну потребу в тарі.

Коли ці три показники визначені, можна переходити до розрахунку потрібного парку.

Як порахувати базову кількість контейнерів

Базовий розрахунок простий. Береться середня кількість контейнерів, які відвантажуються за день, і множиться на тривалість повного циклу повернення.

Якщо відвантаження становить 200 контейнерів на день, а цикл повернення триває 6 днів, в обігу одночасно знаходиться близько 1200 контейнерів. Це мінімальний обсяг, який забезпечує безперервну роботу без урахування піків і втрат.

Такий розрахунок показує потребу в стабільному режимі. Він не враховує сезонність, різкі зростання обсягів або затримки повернення. Тому до отриманого значення додається робочий резерв.

Як визначити робочий резерв

Резерв потрібен для двох ситуацій: пікових відвантажень і втрат тари. Якщо обсяг зростає вище середнього навіть на кілька днів, система без запасу одразу починає відчувати дефіцит.
Для пікових періодів орієнтуються на максимальний добовий обсяг. Різницю між піком і середнім множать на тривалість циклу. Саме цей обсяг потрібно мати додатково, щоб перекрити навантаження.

  • Окремо враховують втрати, пошкодження та затримки повернення. Навіть 1–3% від загального парку поступово зменшують доступну кількість контейнерів. Якщо цей фактор не закладений у розрахунок, дефіцит виникає поступово і непомітно.

У практиці зазвичай додають 10–20% до базового розрахунку. Точне значення залежить від стабільності логістики та дисципліни повернення тари.

Помилки при плануванні парку тари

  1. Орієнтація на середній обсяг без урахування піків. У стабільний період система працює нормально, але при зростанні відвантажень контейнерів починає не вистачати.
  2. Недооцінка тривалості циклу. Якщо фактичний час перебування тари у клієнта більший, ніж закладено в розрахунок, дефіцит виникає навіть при достатньому номінальному парку.
  3. Відсутність обліку втрат і ремонту. Пошкоджені або неповернуті контейнери поступово зменшують доступний обсяг. Якщо цей фактор не контролюється, доводиться оперативно докуповувати тару.
  4. Відсутність окремого обліку контейнерів у різних зонах: у клієнтів, у дорозі, на складі, в ремонті. Без цього неможливо оцінити реальну потребу та причину дефіциту.

Висновок

Кількість контейнерів в обігу визначається трьома показниками: фактичним добовим потоком, тривалістю повного циклу повернення та резервом на пікові навантаження і втрати. Якщо хоча б один із них недооцінений, виникає дефіцит або перевитрата бюджету.
Розрахунок має базуватися на реальних даних роботи складу і регулярно переглядатися при зміні обсягів або логістичної моделі. За потреби ми можемо проаналізувати ваш потік і допомогти визначити оптимальний парк тари з урахуванням обороту та циклу повернення.